Брюховецька Л. Кіно часів своєї юності : зб. ст. / Л. Брюховецька . - К. : Задруга, 2008. - 174 с.

Лариса Іванівна Брюховецька - відомий кінознавець, дослідник українського поетичного кіно. Збірка містить статті, які аналізують унікальне явище української культури та його місце у світовому кіноконтексті. Авторка розкриває саму специфіку поетичного кінобачення, яке зосереджує у собі вміння зображати події образно, узагальнено та метафорично. Поетичне світобачення притаманне авторському кіно Федеріко Фелліні, Інгмара Бергмана, Луїса Бунюеля, Андрія Тарковського та ін. Авторські фільми створили і українські майстри: Олександр Довженко, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Іван Миколайчук. Ці видатні особистості заклали традиції та створили унікальний напрям кінематографа - українське поетичне кіно.
За опитуванням кінокритиків з багатьох країн на Всесвітній Брюссельській виставці 1958 року фільм "Земля" Олександра Довженка увійшов до двадцяти кращих фільмів усіх часів і народів. "Земля" стала довершеним вираженням світогляду, для якого найвищою цінністю і сенсом життя є хліборобство. У образно-поетичній формі висловлюються вічні філософські проблеми життя людини. Майстер кіно на високому мистецькому рівні втілив закономірність народження і смерті, які не залежать ні від подій, ні від волі людини. Це світогляд цілої української хліборобської нації, спокійна гідність якої зумовлена її способом життя та набуває загальнолюдського значення.

Левицька Й. Повернення до коріння. Українське поетичне кіно : [монографія] / Й. Левицька ; пер. з польск. Л. Горбенко. - К. : Задруга, 2011. - 123 с.

Наукове дослідження вписує "українську школу" у широкий європейський контекст "поетичного кіно". Аналізується специфіка української кінопоетичності, яка бере початок ще в поетиці фільмів Олександра Довженка. Авторка спирається на класифікацію поетичних кінотворів, складеною Ларисою Брюховецькою та аналізує фільми, створені впродовж 1960-1979 рр. Це: "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, "Камінний хрест" та "Захар Беркут" Леоніда Осики, "Вечір на Івана Купала" та "Білий птах з чорною ознакою" Юрія Іллєнка, "Пропала грамота" Бориса Івченка, "Іду то тебе" Миколи Мащенка, "Вавілон XX" Івана Миколайчука та ін. Осмислюється естетична цінність і стилістична своєрідність фільмів. Простежується зв'язок між малярським стилем Сергія Параджанові й сюрреалістичною образністю Юрія Іллєнка, аскетизмом графічного Леоніда Осики. Переконливо доводиться єдність творів українського поетичного кіно з глибокими традиціями народного мистецтва і світоглядними цінностями.

Марочко В. І. Зачарований Десною : іст. портр. Олександра Довженка / В. І. Марочко. - К. : Києво-Могилянська академія, 2006. - 285 с. : ілюстр.

Науково-історичне видання присвячено видатному майстру, який започаткував традиції українського поетичного кіно. Його творчий доробок, повсякденне життя, художньо-мистецькі смаки і світоглядні уподобання розкриваються на сторінках книги.
Видання розповідає про фільми Олександра Довженка, наповнені алегоріями, символами, метафорами. "Звенигора", "Арсенал" насичені краєвидами неповторної української ниви. Людина у фільмах майстра сприймається як частка природи. Довженківський сивочолий дід - символ прадавньої духовності, мудрості і працелюбності українського народу. Автор вбачає значення творчості Олександра Довженка у вмінні творити образну систему і власний стиль, виразити світогляд свого народу. Творча спадщина кіномитця приваблює самобутністю художньо-мистецьких образів, які зачаровують поетичною красою природи і приголомшують глибиною образного світу.

Сергій Параджанов. Злет, трагедія, вічність : твори, листи, док. архівів, спогади, ст., фотогр. / упоряд. Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк. - К. : Спалах ЛТД, 1994. - 280 с. : ілюстр.

Творчість Сергія Параджанова впродовж двох десятиліть була пов'язана з кінематографом України. Книга розкриває сторінки життя і творчості видатного режисера, який став гордістю українського поетичного кіно. Параджанов відроджує інтерес до міфу, інтерес до глобальних проблем людства. Він створив кіномову, яка поетизує багату і цікаву міфологію українців. Йдеться про кіношедевр Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" з життя гуцульського села за однойменною повістю Михайла Коцюбинського, який одержав 9 золотих медалей і 18 дипломів престижних міжнародних кінофестивалів і був визнаний одним з кращих творів світового кіно. Драматичними мотивами фільму є любов, вірність, страждання, смерть. Сюжет і цілковитий зміст фільму закодовано у зображених предметах, витворах народного мистецтва гуцулів: вбранні, інтер'єрах, піснях та народних обрядах. Всі вони пов'язані з природною енергією життя людини. Режисер відкриває та поетизує те, що здавалось втраченим і забутим: мову предків, колорит, ритуали і звичаї. Заслуговують уваги намальовані режисером розкадровки фільму, які разом із репродукціями його картин, малюнків і колажів також розкривають художню грань талану Сергія Параджанова.

Іван Миколайчук: магія любові : [фотоальбом] / упоряд. М. Є. Миколайчук. - Ред. журн. "Міжнар. Туризм", 2011. - 176 с. : ілюстр. + фотогр.

Іван Миколайчук як актор зіграв у фільмах Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, інших майстрів та як сценарист і режисер створив власні знакові фільми. Саме йому вдалося успішно продовжити традиції, консолідувати сили українського поетичного кіно, стимулювати появу нових поетичних фільмів. Поет екрану, Іван Миколайчук постає обличчям і душею українського кіномистецтва. Постать митця оповита легендами та романтичним ореолом. І у виданні вона оживає у світлинах, спогадах друзів, колег і соратників, а також змістовних статтях мистецтвознавців та самого Івана Миколайчука. Розповідається про створені майстром кіноролі у фільмах "Тіні забутих предків", "Камінний хрест", "Анничка", "Пропала грамота", "Захар Беркут". Йдеться і про сенсаційний фільм Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою", у якому головну роль створив Іван Миколайчук. Фільм належить до кращих зразків українського поетичного кіно. Він здобув Золоту медаль VII Московського міжнародного кінофестивалю. Кожен кадр фільму - це поетична композиція, майстерно створена фреска з барвистих національних скарбів: різьблення, малярства, музики, танцю, народних пісень. "Білий птах з чорною ознакою" - символічний образ долі людей. Сама назва фільму прийшла з давнього народного міфу про людей, колись покараних Богом за недостатню вірність і перетворених на білих лелек. Фільм сплітає красу українського пейзажу із міфотворчістю і народним мистецтвом.
Інший авторський фільм самого Івана Миколайчука "Вавілон XX", у якому він - співавтор сценарію, режисер, упорядник музики і виконавець однієї з головних ролей сільського філософа Фабіяна. "Вавілон XX" - це глибокий фільм-роздум про призначення людини на землі, сенс людського існування. Народна за своїм світовідчуттям, картина проникнута духовним оптимізмом, насичена кумедною самоіронією, яка як ніщо інше свідчить про моральне здоров'я цілого народу. Кінотвір сягає джерел народних фольклорних сказань, романтико-поетичної народної бувальщини і самобутніх характерів. Глибоко осмислюючи народне життя, Іван Миколайчук у фільмі поетизує стійке, вічне, непорушне начало, яке втілює безсмертний дух українського народу. Фотоматеріали видання передають магію незабутніх кінотворів майстра.

Українське обличчя кіно і театру / Центр кінематогр. студій Нац. ун-ту "Києво-Могилянська академія", Ред. журн. "Кіно - Театр" ; упоряд. і ред. Л. Брюховецька. - К. : Задруга, 2012. - 528 с. : ілюстр.

Видання присвячено творчості відомих українських акторів. Це плеяда майстрів, які володіють мистецтвом перевтілення. У цьому переконують нас улюблені актори сучасності. До збірки увійшли творчі портрети майстрів, які створили яскраві образи українського поетичного кіно. Образ Ореста Дзвонаря у фільмі "Білий птах з чорною ознакою" став початком кінематографічного буття неперевершеного Богдана Ступки. Актор у цій ролі був стриманим, але драматична кульмінація фільму пов'язана саме з цим образом. А обидва танці Ореста з Даною, яку зіграла Лариса Кадочникова, увійшли до класики кіно. Лариса Кадочникова проникливо виразила жіночу душу українського поетичного кіно. Її героїні - вже згадувана Дана, а також Марічка з "Тіней забутих предків" і Пидорка з "Вечора на Івана Купала" - постають втіленням жіночності в тому значенні, яке йому надає національний світогляд. Ціла галерея прекрасних жіночих образів, обділених долею, жертовних, світлих, які тягнуться молитвою до Бога, все терплять і шукають любові. Раїса Недашківська створила загадковий, поетичний образ Мавки з "Лісової пісні" Віктора Івченка. Українське кіно неможливо уявити і без Костянтина Степанкова. У "поетичну хвилю" він вніс яскраву, насичену і драматичну барву. Борислав Брондуков асоціюється з образом злодія у фільмі "Камінний хрест", але полюбили актора глядачі за його кумедні ролі. Талант актора психологічного плану він стверджує у фільмі "Подарунок на іменини" Леоніда Осики.

Українське кіно від 1960-х до сьогодення. Проблема виживання : зб. наук. ст. / упоряд. і ред. Л. Брюховецька. - К. : Задруга, 2010. - 249 с. : ілюстр. - (Бібліотека журналу "Кіно - Театр").

Збірка матеріалів Міжнародної наукової конференції 2010 року, організованої Київським центром кінематографічних студій, присвячена багатогранному явищу українського кіно. Статті видання аналізують знакову міфологічність і можливість оперування часом у творах поетичного кіно. Розглядається поширена символіка землі та нерозривного зв'язку з нею.
У виданні досліджується творчість видатного кінооператора Вілена Калюти, який знімав фільм "Білий птах з чорною ознакою", а також продовжував знімати фільми Юрія Іллєнка, успішно працював з Романом Балаяном. Фільм Микити Міхалкова "Втомлені сонцем", знятий Віленом Калютою, отримав знаменитого "Оскара". Кінооператор став першим українським кінематографістом, причетним до цієї престижної відзнаки. Вілен Калюта знімав у різних стильових і художніх напрямах. Він прагнув до яскравої живописності пейзажу, кольорових і світових вирішень, символічної знаковості. Світ і мерехтіння сонячного проміння, яке охоплює природу, інтер'єри, людські постаті, завжди співзвучне вібраціям душі героїв фільмів Вілена Калюти.
Збірка пропонує дослідження українського кіно часів незалежності та висвітлює проблеми виживання. З приходом молодих творчих сил, нових тем, нової стилістики пов'язуються надії на продовження кращих традицій українського кіно. Аналізується короткометражний фільм Ганни Яровенко "Фієста". Герой фільму збирає пісенний фольклор свого краю, грає на багатьох народних інструментах, уміє плести з соломки брилі. Своїм колоритом фільм перекликається з кращими зразками поетичного кіно і переконливо розкриває живу народну душу.
Тільки спираючись на відкриття і досягнення попередніх кіномитців можна створити кіносвіт власної яскравої форми і мови, справжньої художньої узагальненості, життєствердної енергії українського народу з його вічною мудрістю життя, закладеною у міфах, казках, піснях, творах народного мистецтва.