Володимир Миколайович Сосюра  відомий український поет

Народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве Донецької області в сім'ї робітника. Навчався у Кам'янській сільгоспшколі (м.Сіверськ), у Харківському комуністичному університеті ім.Артема,на робітфаці Харківського ІНО. Друкуватись почав з 1917 року. Учасник громадянської та Великої Вітчизняної воєн.

Видав понад 80 збірок. Серед них: "Поезії" в 3-х томах (1930), "Твори" в 3-х томах (1957), "Твори" в 7-ми томах (1969), "Твори" в 10 томах (1970-1972).

За збірку "Щоб сади шуміли" удостоєний Державної премії СРСР (1948), за збірки віршів "Ластівки на сонці" та "Щастя сім'ї трудової" - Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1963).

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, "Знак Пошани", медалями.

Член Спілки письменників з 1934 року.

Помер 8 січня 1965 року.

Шлють димарі й копри здаля

мені привіт в ранковій тиші.

Ясні Донеччини поля

мені на світі наймиліші.

Швидкий Донець, і шум сосон,

І аромати м'яти-рути,

як золотий дитинства сон

мені ніколи не забути.

Усе в уяві ожива

й несе мені згадки чудові,

як пісні першої слова,

як сльози першої любові.

Я починався відтіля,

де гул заводів даль колише.

Ясні Донеччини поля

мені на світі наймиліші.

Донецьким обласним фондом культури, починаючи з 1993 року, присуджується літературна премія ім. В.Сосюри поетам, прозаїкам, драматургам, літературним критикам, краєзнавцям, які пишуть українською мовою та пропагують життя та творчість відомого українського поета, уродженця Донеччини Володимира Сосюри.

Лауреати літературної премії ім. В.Сосюри

1993рік: Станіслав Жуковський, Юрій Доценко, Григорій Монастиренко.

1994рік: Іван Білий, Вадим Оліфіренко, Анатолій Мироненко, Анатолій Сенников.

1995рік: Григорій Кривда, Валерій Романько, Анатолій Лазоренко.

У 1996, 1997 роках премія не присуджувалася через відсутність коштів.

1998рік: Петро Бондарчук, Лідія Колесникова, Геннадій Мороз, Євген Волошко, Євдокія Ачкєєва.

1993 рік

Жуковський Станіслав Віталійович

Поет. Відповідальний секретар правління Донецької обласної організації Спілки письменників України

Народився 18 липня 1938 року в місті Севастополі в робітничій сім'ї. Працював помічником та машиністом паровоза на Єнакіївському металургійному заводі. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка (1968). Працював редактором багатотиражних газет в м.Єнакієве, кореспондентом обласних газет та старшим редактором суспільно-політичної літератури видавництва "Донбас". З 1982 року - відповідальний секретар ради Донецької обласної письменницької організації.

Член Спілки письменників України з 1981 року.

Автор поетичних збірок: "Прагнення краси" (1977), "На перехрестях долі" (1980), "Вітер часу" (1983), "Колія" (1986), "Заповітний степ" (1988), "Освідчення в любові" (1991), "Сонцецвіт" (1998).

Автор двадцяти пісень.

Працює в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1993 році за збірку віршів "Освідчення в любові" та інші опубліковані твори.

Доценко Юрій Тимофійович

Поет, журналіст

Народився 19 вересня 1954 року в селі Малотаранівці на Донеччині. З 1971 по 1976 роки навчався на філологічному факультеті Донецького державного університету. Працював у школі, був на журналістській роботі.

Автор поетичних збірок: "Літо чебрецеве" (1984), "Дерев мотив глибинний" (1995), "Золотий апостроф" (1998).

Член Спілки письменників України з 1995 року.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1993 році за збірку віршів "Літо чебрецеве " та інші опубліковані твори.

Монастиренко Григорій Антонович

Журналіст

Народився 13 грудня 1921 року в селі Максимівці Карлінського району Полтавської області. Після смерті батьків у 1933 році виховувався в дитячому будинку.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Мав поранення. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Закінчив технікум культпросвітроботи, Харківську школу профруху ВЦРПС, Харківський інститут культури (1957). З 1951 по 1968 роки працював на культурно-просвітницькій та журналістській роботі. Займав посади старшого методиста Донецького міського бюро екскурсій та подорожей, відповідального секретаря Обласної організації товариства охорони пам'ятників історії та культури.

Автор книг: "Там соловейко щебетав...: Спогади, бувальщина, гумор" (1993), "Ішов Гриць з вечорниць" (1993), "Курличуть в небі журавлі" (1994), "Володимир Сосюра: Спогади, листування, публікації автора, поезії В.Сосюри" (1997).

Має чималу кількість публікацій в місцевих, обласних, республіканських газетах та журналах.

Помер у 1998 році, похований в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1993 році за діяльність на терені поширення знань про життя та спадщину В.М.Сосюри.

1994 рік

Білий Іван Омелянович
Поет

Народився 25 березня 1942 року в селі Честоголівці на Київщині. Навчався у професійно-технічному училищі, працював слюсарем на підприємствах м.Донецька. Закінчив філологічний факультет Донецького державного університету (1970). Завідував бюро пропаганди Донецької обласної організації товариства охорони пам'ятників історії та культури, редагував шахтарську багатотиражну газету. Працював у журналі "Донбас" відповідальним секретарем, редактором відділу української поезії та прози. Був і редактором видавництва "Отечество".

Автор поетичних збірок "Досвіток" (1969), "За калиновим жаром" (1972), "Передмістя" (1976), "Пізні райдуги" (1981), "Біля вишневого вікна" (1990), повісті "Перші розстані" (1984), збірок оповідань "За горою, за крутою" (1984), "Рання дорога" (1987), букваря-читанки українською мовою "Сходинки" (1995) та російською мовою "Лесенка" (1997).

Член Спілки письменників України.

Проживає в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1994 році за збірку віршів "Біля вишневого вікна " та інші опубліковані твори.

Оліфіренко Вадим Володимирович

Доцент Донецького державного університету,

кандидат педагогічних наук

Народився 8 жовтня 1948 року в місті Краматорську Донецької області. Вчився в середній школі № 19, СПТУ № 14 м.Краматорська. Працював на Новокраматорському машинобудівному та Краматорському станкобудівльному заводах. Закінчив філологічний факультет Донецького державного університету (1975) та аспірантуру при Інституті педагогіки АПН України (1988).Працював учителем у Мічурінській СШ та директором Греково-Олександрівської школи Тельманівського району Донецької області (1975-1979). Був завідувачем кабінету української мови і літератури Донецького обласного інституту вдосконалення вчителів (1979-1990). З 1990 року - в Донецькому державному університеті - старший викладач, доцент кафедри української літератури.

Автор книг: "Дума і пісня". Посібник-хрестоматія з літератури рідного краю (1993), "Таємниця духовного скарбу". Посібник з народознавства (у співавторстві, 1994), "Уроки правди і добра". Посібник-хрестоматія з літератури рідного краю (1995), "Методика викладання народознавства у школі". Посібник (1994), "Вивчення літератури рідного краю в школі". Посібник (1996).

Автор чисельної кількості наукових, науково-популярних та методичних статей у збірниках, газетах, журналах. Заступник голови Донецького обласного товариства української мови ім.Т.Г.Шевченка. Керівник регіональної лабораторії підручників і посібників та програми "Народознавство" Донецького Українського культурологічного центру.лен Спілки письменників України з 1997 року.

Проживає в м.Донецьку. Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1994 році за упорядкування посібника-хрестоматії "Дума і пісня".

Мироненко Анатолій Іванович

Поет

Народився 25 квітня 1937 року в селі Росаві Миронівського району на Київщині. Закінчив Горлівський педагогічний інститут іноземних мов. Служив солдатом, офіцером-перекладачем. Працював учителем, журналістом, різьбярем по дереву.

Автор поетичної збірки "Росава" (1978), підбірок віршів у кількох колективних збірках. Друкувався в міських, обласних газетах Донеччини та Харківщини, в Києві, Канаді та Австралії. Пісні на його слова співають в Санкт-Петербурзі, Канаді, Австралії.

Проживає в м.Слов'яногірську.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1994 році за збірку віршів "Росава" та інші опубліковані твори.

Сенников Анатолій Іванович

Вчитель

Народився 20 грудня 1919 року в місті Макіївці на Донеччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педагогічного інституту. З 1957 року - вчитель української мови та літератури середньої школи № 6 м.Донецька. Довгий час працював по сумісництву викладачем Донецького держуніверситету. Має звання "Старший вчитель", "Вчитель-методист".

Один з активних організаторів свят сосюринської поезії "Солов'їні пісні". Активно пропагує творчість українських письменників, в тому числі письменників-земляків.

Проживає в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1994 році за плідну діяльність на терені поширення знань про життя та творчу спадщину В.М.Сосюри.

1995 рік

Кривда Григорій Феодосійович

Поет

Народився 17 серпня 1923 року в селі Середівці Яготинського району Київської області в селянській сім'ї. Працював піонервожатим, вчителем молодших класів. З 1946 року після закінчення Київського технікуму залізничного транспорту працював техніком на Ташкентській залізниці і водночас вчився на вечірньому відділенні Ташкентського педінституту. В 1949 році переїздить на Донбас, працює інженером в управлінні Донецької залізниці. З 1956 року працював у газеті, редактором книжкового видавництва "Донбас".

Автор збірок віршів "Весняна повінь" (1952), "Любисток", "Всякий молодець на свій образець" (1956), "Донецькі будні" (1958), "Ви не чули дивини?" (1959), "Зоре моя" (1960), "Гомін землі" (1961), "Дорогами рідного краю" (1962), "Лірика, гумор, сатира" (1964), "Зимові краплі" (1965), "Совість іде по землі" (1967), "Щедрінь" (1968), віршів та поем "Чистоводиця" (1969), "Пролог" (1982), збірок новел "Орисині жайвори" (1960), "Сільский лікар", "Люди добрі" (1961), "Юність Донецької Ялти" (1962), повістей та новел "Не чужа мати" (1963), "Дума про матір" (1980).

Член Спілки письменників України з 1955 року.

Помер 18 квітня 1997 року. Похований в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1995 році за книги "І весна, і сніги", "Дума про матір" та публікації літературних творів у періодичній пресі в останні роки.

Романько Валерій Іванович

Доцент Слов'янського державного педагогічного інституту, кандидат педагогічних наук

Народився 20 січня 1952 року в селі Журавці Красноармійського району Донецької області. Закінчив середню школу селища Гродівки (1969). В Донецькому державному університеті набував вищу філологічну освіту з двох спеціальностей: "філолог, викладач російської мови та літератури" (1974), "вчитель української мови та літератури" (1997).

У 1974-1986 роках працював учителем, директором у Новотроїцькій середній школі Красноармійського району. З 1987 року - у Слов'янському державному педагогічному інституті.

Редактор регіонального альманаху "Рідний край".

Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Заступник голови правління Донецької обласної організації спілки краєзнавців України.

Член Спілки журналістів України.

Має більше 150 наукових, науково-популярних, публіцистичних статей у збірках, газетах, журналах.

Автор книг: "Хранители памяти: краеведы Донетчины". Вип.1 (1993), вип.2 (1995); "Література рідного краю". Навчальний посібник (1995), "Захисник і пропагандист рідного слова: Володимир Сосюра і українська мова" (1998), методичних рекомендацій "Русские писатели и Донбасс" (1990), "Писатель Иван Костыря. Жизнь и творчество" (1997).

Проживає у м.Слов'янську.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1995 році за книгу "Хранители памяти: краеведы Донетчины", підручник "Література рідного краю" та активну пропаганду знань про життя та творчість В.М.Сосюри.

Лазоренко Анатолій Ілліч

Критик, літературознавець

Народився 1 лютого 1937 року в місті Макіївці на Донеччині в сім'ї службовця. В 1959 році закінчив філологічний факультет Донецького педагогічного інституту. Працював у школах Донецька, редактором літературно-драматичного мовлення Донецького комітету радіомовлення і телебачення, редактором відділу журналу "Донбас".

А.І.Лазоренко - співавтор багатьох книг, його аналітичні літературознавчі статті, історико-літературні розвідки, публіцистичні виступи на злободенні теми з'являлися в газетах і журналах, на радіо й телебаченні, у тому числі: "Донбас. Письменник і час", "Василь Стус. І край мене почує", "Син України", "На буряних вітрах", "Василь Стус - поет глибоко національний".

Працює над книгою спогадів "Двадцять новел із життя Василя Стуса".

Проживає в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1995 році за серію критичних публікацій останього часу.

1998 рік

Бондарчук Петро Федотович

Поет

Народився 1 червня 1936 року в селі Василівці Іллінецького району Вінницької області в сім'ї колгоспника. Працював лісорубом, обліковцем у колгоспі, різноробом на будовах. З 1961 року - на журналістській роботі: працював літпрацівником районних газет "Колгоспне село" (м.Липовець, на Вінничині), "Під прапором Леніна" (м.Мар'їнка на Донеччині), редактором сільськогосподарських передач Донецької студії телебачення, редактором, старшим редактором художньої літератури видавництва "Донбас". З 1973 року на творчій роботі. Закінчив філологічний факультет Донецького університету (1969).

Пише українською та російською мовами. Окремими виданнями вийшли книжки: "Серцем чую". Поезії (1959), "Не відлюби свої тривоги". Сонети (1965), "Оля малює". Вірші для дітей (1966), "Прости мені, лелько!". Повість, новели, пастелі (1968), "Отава". Оповідання (1969), "Ясени опівночі". Оповідання (1917), "Осінні човни". Поезії (1972), "Грань". Сонети (1973), "Там, де синій потічок". Вірші для дітей (1973), "Шахтарське небо". Поезії (1979), "Три струни". Поезії (1980), "Калина край дороги". Оповідання (1982), "Шахтарські вогники". Оповідання та казки для дітей (1983), "Воскресные поезда". Оповідання в перекладі на російську (1983), "Зорі живуть довго". Повісті, оповідання (1984), "Квітка, повна роси". Повісті, оповідання (1985), "Білий травень". Поезії (1986), "Чарівна птиця". Вірші для дітей (1986), "Светлой осенью". Повісті, оповідання, етюди (1987).

Член Спілки письменників України з 1970 року.

Проживає в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1998 році за поетичну збірку "Вечірній напій" та інші опубліковані твори.

Колесникова Лідія Морисівна

Поетеса

Народилася 3 грудня 1916 року в м.Слов'яногірську Донецької області в сім'ї робітника. В 1932 році закінчила семирічку. Працювала на книжковому складі Книгокультторгу в м.Донецьку, робітницею на відбудові Донбасу, ретушером.

Авторка поетичних збірок: "З ліричного зошита" (1954), "Рідний край" (1957), "Лісове джерельце" (1959), "Земле моя" (1962), "Зустрічі й розлуки" (1964), "Стежки й літа" (1966), "Відгомін" (1969), "Клени золоті" (1972), "Вересневий цвіт" (1976), "В дорозі" (1979), "Намисто" (1983), "Вибрані поезії" (1986).

Член Спілки письменників України з 1956 року.

Проживає в м.Донецьку.

Удостоєна звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1998 році за збірку віршів "Стріла, що мчить до зір".

Мороз Геннадій Аркадійович

Поет, вчитель

Народився 29 травня 1948 року в м.Бережани Тернопільської області в сім'ї службовців. Закінчив філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту (1972). Працює вчителем у м.Маріуполі.

Автор книг: "Сині паморозки" (1981), "Море" (1983), "Вересневі дні" (1985), "Вулиця Якірна" (1990).

Член Спілки письменників України з 1984 року.

Проживає в м.Маріуполі.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1998 році за поетичні збірки "Сині паморозки" та "Вулиця Якірна".

Волошко Євген Михайлович

Письменник, кандидат філологічних наук

Народився 16 березня 1927 року в м.Луганську. Закінчив філологічний факультет Луганського педагогічного інституту (1951). Працював викладачем у Донецькому вищому військово-політичному училищі, завідував кафедрою української літератури Донецького державного університету.

Автор книг: "Книги и жизнь" (у співавторстві, 1959), "Поэзия революционной бури" (1961), "Вінок Шевченкові" (у співавторстві, 1961), "Зарождение и развитие пролетарской поэзии на Украине" (1966), "Летописцы шахтерского края" (1968), "Слово і зброя" (1975), "Литературный Донбасс" (1980), "Художня незглибимість "Тихого Дону" (у співавторстві, 1985), "З вічних джерел" (1987).

Член Спілки письменників України з 1963 року.

Проживає в м.Донецьку.

Удостоєний звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1998 році за багаторічну діяльність у галузі літературознавства та активну пропаганду знань про життя та творчість В.М.Сосюри.

Ачкєєва Євдокія Яківна

Вчитель

Народилася 25 лютого 1926 року в селі Андріївці Селидівського району Донецької області. В 1941 році закінчила середню школу села Андріївки. З 1941 по 1943 роки перебувала на тимчасово окупованій німцями території. З 1944 по 1948 - навчання на філологічному факультеті Донецького педінституту. З 1948 року за призначенням працює в Ямській загальноосвітній школі № 1 (м.Сіверськ) вчителем української мови та літератури. Одночасно виконувала обов'язки завуча, організатора позашкільної роботи. Стояла у джерел заснування меморіального музею В.Сосюри в м.Сіверську, довгий час була його директором.

Нагороджена значком "Відмінник народної освіти", медалями, грамотами Міністерства освіти України.

Її спогади про В.М.Сосюру, його рідних, з якими Є.Я.Ачкєєва листувалася, часто друкувалися в місцевій пресі. З пропагандою життя та творчості В.Сосюри часто виступає перед односельцями.

Проживає в м.Сіверську.

Удостоєна звання лауреата премії ім.В.Сосюри в 1998 році за створення музею В.Сосюри в м.Сіверську та значну роботу по вивченню творчості поета і увічненню його пам'яті.